Роньє розплився темною плямою олії, а Фоґель все стояв з чудернацьким подивом на обличчі і машинально мацав пучками тіло пекельної машини.
Він ішов на героїчний вчинок. Шляхетність цього вчинку підносила догори усі почуття, бо він знав, що ніхто не пізнає його імени, що жаден німець не вимовить прізвище Фоґель, коли прочитає в газетах, що невідомий ІКС досяг своєї мети і задовольнив жадання помсти усієї німецької нації.
Фоґель нарешті поворухнувся і згадав, що надходить час дії. Справді, на ратуші близького містечка дзигарі оддзенькали покладену кількість північних ударів і змовкли, наче подаючи сигнал наступу нового ранку.
Притамованими кроками пройшов Фоґель ангар — місце змови — і попрямував до дальнього елінгу.
Ніщо не затримувало напруженої уваги нічного героя. Лише думки грали в довгої лози і гналися одна за одною на коротенькій відстані порваних хвилин.
Вартові… охорона… перепустки… Контроль Міжнародньої Репараційної Комісії… — все злилося з рук, як жирна вода.
Фоґель легко пройшов в елінг і дістався великої купи змотаних крицевих канатів. Поза ними чудово пробиратися — і Отто, не зупиняючись, продерся до гондоли цепеліна.
Тут він спинився і раптом замислився, здивований урочистим мовчанням довжелезного гіганта. Отто не зважав, що він витрачає час, що його можуть застати на місці злочину і знайти докази замаху.
Це не турбувало його.
Вразило Отто одно явище — таке звичайне і дрібне. Але воно мало величезний вплив на психічний стан авіомеханіка. Кострубаті брови збіглися, враз майнули темним рельєфом на лобі і застигли нерухомі, як помахи двох крил.
Отто побачив вогонь і власне не вогонь, а троїстий одбиток далекого кострища. Десь півкілометра
