Сторінка:Літературний ярмарок, 1929. – Книга шоста.pdf/125

Ця сторінка вичитана


Констатація розрізнених фактів мусить перерости в систему марксівської революційної естетики…

Мамо, тепла мамо.
Люди, люди йдуть.

Він, Максим Рильський, і тепер „як вічність молодий“.

Він, Максим Рильський, і тепер людей бачить. І не тільки наших, сучасних людей бачить Максим Рильський, а й людей XIX століття, коли наші з вами діди й прадіди стогнали під батіжжям панським, а бабів і прабабів наших, коли були в їх ясні очі й пишні перса, водили до панських покоїв, де слиняві й шолудиві пани бабів і прабабів наших дзвінкого дівоцтва позбавляли…

Сьогодні пан сказати посилав,
Щоб із села приведено Марину
Пшеничину…

Читайте, читайте, товаришочки наші дорогі, як нашим дідам жилося. Читайте й порівнюйте. Скиглимо ж — пошли нам господи здоров'я, що недобре нам живеться, що не гаразд нам ведеться. Читайте. Вчитуйтесь. А ми тимчасом попросимо, щоб Максима Рильського:

Благословила примхлива муза
Замітальського змалювати нам пузо…

Та так змалювати, щоб усім Замітальським, коли доведеться, ми цілили іменно в пузо… в пузо! в пузо!

Обрії бо, величні обрії, і на сході й на заході заставляють нам ті пуза.

Хай благословить.

 

АВІОМЕХАНІК
ВОЛОДИМИР КУЗЬМІЧ

І Фоґель ішов на злочин одверто і свідомо. Не ховався ні від себе, ні від друзів, і, на диво, вони підтримували його, співчували, боронили од провалу і до певної міри допомагали