Активний романтизм у мистецтві виростає із музики великих чисел індустріального комплексу.
Попала квітка, свіжа і невинна, —
Та тільки й того, що ім'я Марина
Він похопив, — і раз їй підморгнув…
От стариган! Яке добро здобув! —
І пан Тибурцій, заздрощами повен,
Німує серед людських перемовин
І галасу гостей не поміча:
На коні дивиться, — а з-за плеча
Нема — нема, та й знов туди погляне,
Куди вже зір і Густава, й Мар'яна[1]
Не раз, не два цікаво забігав…
Ну й Людвіґ! Ну й цукерочка доп'яв!
А що ж Марко? Не забігай, читачу:
Усьому місце я своє назначу
І кожному дорогу приділю.
А як епічний над усе люблю
Високий лад, розлогий та повільний,
То погляд спостережливий і пильний
Туди звертаю, де шумлять бичі,
Де б'ються об заклади паничі
Де Замітальського хвилює пузо…
Благослови ж мене, примхлива музо!
|
ІНТЕРМЕДІЯ
Невже ж і Максима Рильського треба вам, читачі ви наші дорогі, „рекомендувати“? Це ж той самий Максим Рильський, що — пам'ятаєте? — колись сказав:
Я молодий і чистий,
Як вічність молодий!
Це ж той самий Максим Рильський, що давно, ще, дорогі наші читачі, людей побачив:
Глянь: понад полями
Як дими встають…
- ↑ Паничі — гості. Μ. Р.
