Гасло : від сирого побуту до філософського синтезу в мистецтві.
А Толя Петрицький, найкращий із усіх найкращих художників, хай співає:
Только жучка удалая
В рихлом сєнє, как в волнах,
То взлєтая, то ниряя,
Скачет, лая, в попихах.
Тоді „на тім світі я перед престолом Всевишнього молитимусь за всіх миноненависників:
— Прости їх, господи, бо не відають вони, що творять...
Простіть, товариші, за затримку — беріться якнайшвидше за „Марка й Марину“ Максима Рильського.
1
Одного разу, так за кілька день
До перегонів, що оце лишень
Початись мають, у пекарні челядь
Зібралася. Був час, як тіні стелять
Для ночі постіль з голубих шовків.
Вишневий сад — він тільки но зацвів,
Данину першу виплативши бджолам, —
Доімав і снив. Далеко десь, над полем,
Накульгувала пісня: певне, хтось
Вів коні на ніч. У ставу зійшлось
Жабине плем'я на гучні розмови.
Гай, гай! Чи ви забулися, братове,
Які то ночі в молодих літах
Нам спати не давали! Що за шлях
Висвічував між чорними дубами!
- ↑ Це уривок із поеми, що за тло собі має часи кріпацтвана Україні (XIX cт.). Діється в маєтку пана Людвіґа Пшемисловського, куди сусіди з'їхалися на кінські перегони. Марина — нова служниця у Пшемисловського. Тибурцій, далі згаданий — мандрований поет-дивак. Замітальський — сусідній дідич, славний своїми витівками — Μ. Р.
