— Мазайло-Квач!
Ледве не збили з ніг Мокія:
— В ожіданьї конь убогій і т. д.
Хай живе
— Мазенін! Ха-ха-ха! Мазенін!
— Мазайленко (нишком) Гетьман Дорошенко!
Мокій в колі, заткнувши уха. Знесилено:
— Мазайло-Квач! Мазайло-Квач!
Тьотя Мотя та інші заскакали:
Только Жучка удалая
В рихлом сєнє, как в волнах,
То взлєтая, то ныряя,
Скачет, лая, впопихах.
(У Мазайла: упопыхах).
Закрутились кругом Мокія, переможно вигукуючи:
— Хай живе Мазенін!
— Мазенін!
Раптом увійшли: Тертико з м'ячем і з газетою „Комсомолець України“, Губа і в перспективі за ними — Уля. Мокій до них:
— Поможіть хоч ви! Сам уже не можу, хіба ж не бачите…
Тертика м'ячем бац з підлогу.
— А скажіть, що за шум сочинився?
— З якого приводу? Чого?
Тьотя Мотя показала на газету в рямцях:
— Будь ласка! Будь ласка, молодії мої люди — прочитайте!
