— Ось!.. (Істерично). Обережно, не порвіть! Ось… Ось… Харківський Окрзагс на підставі арт. 142—144 Кодексу… Не можу, ви розумієте… В очах райдуги, метелики, луки… Пахнєт сєном над лукамі!..
Тьотя взяла у Мазайла газету:
— Дайте, я прочитаю…
— Обережніше, не помніть! Не помніть!
— Харківський Окрзагс на підставі арт. 142—144 Кодексу Законів про родинну опіку та шлюб оголошує: громадянин Мина Мазайло міняє своє прізвище Мазайло на Мазєнін. (До Рини). А що, не казала я, що прізвище сьогодні буде опубліковане! Не казала!.. Пєснєй душу вєсєля…
— Тьотю, яка ж радість!.. Баби с к-рап-лямі рядами…
— Ходят, сєно шевєля… (засміялась, заплакала).
Увійшов дядько Тарас:
— Цікаве що в газеті, чи як? (На його ніхто не звернув уваги).
— І з'явіть ви собі, як я зразу одшукав… Не читаючи газети, одшукав. Якось зразу вийшло, і знаєте через що? Серце!.. Кажуть, пишуть — серце орган, що гонить кров, орган кровогону. Нічого подібного! Серце — це орган, що перш за все передчуває і вгадує. Ще за газету не взявся, а воно вже тьох — є публікація! Ще не взявся читати (узявся ру-