Ця сторінка вичитана
Злодійка Оксана.
Оповидання.
I.
Прокынулася Украина писля зимового сну. Поталы снигы; зелени озыми за̀сивы веселенько потяглыся въгору, выправляючы зибгане снигомъ лыстячко; молода травыця пробилася з-пидъ земли и вкрыла нибы щиткою долыны, яры, поля та горы. Весняне сонечко силкується обигриты покынутыхъ на всю зиму дитокъ, и диткы веселенько та любо зазырають у вичи своему татусеви, купаються та гріються въ золотому проминни. Земля-ненька поспишається показати батькови свои чада неоцинни, и що годыны, що хвылыны выводыть на по̀казъ то былынку манисеньку, то чудову квитку. Довидалысь и пташкы, що сонечко повернулося до-дому, що побудовано вже для ныхъ осели въ рясныхъ виткахъ деревъ, и позлиталыся зъ усихъ краивъ. Голосно зустривають воны
