Е ей! а хто тамъ каже: «доли немає»? Хто каже: «доля —выгадкы»?… Ты, Охриме? Ta й чудный же ты чоловикъ! Якъ то «доли немає»?… Якъ то «доля выгадкы»?… Поспытайся краще мене, колы хочешъ дизнатыся правды. Люде чы бачылы, чы ни, а я не разъ бачывъ їи своимы очыма, добре знаю, яка вона зъ себе и на зристъ, и на масть, яка въ неи вдача, де вона й пробуває. Не вирыте? Я доли не бачывъ? Овва! Та я ïи на рукахъ, якъ свою ридну дытыну, носывъ, пидъ однією оселею жывъ на свойому вози возывъ. А! та й неймовирный же народъ! То бъ то я брешу? Горилкою очи залыло? Еге жъ, горилкою! Отакъ и Хивря каже: «горилкою», а спробуйте лышень выпыты барыло горилкы, чы побачыте долю? Ось спробуйте! Песыголовци, мыши червони, пивни безголови, сыройиды оти — наше мисце
Сторінка:Любов Яновська. Оповідання. 1905.pdf/262
Ця сторінка вичитана
Д о л я.
Риздвяне оповидання.
— 260 —
