сольства спеціяльні заходи на підставі військового стану, не рахуючись з міжнародніми нормами і навіть з тією практикою, яка установилася в інших державах Европи, в тім числі в державах Антанти.
Вже мало не через місяць по приїзді до Царгороду я дістав з вірогідних джерел попередження, що ведеться аґітація перед союзниками про трус в Посольстві та арештування моєї особи. Тоді ж, у червні, я повідомляв про се свій уряд, зазначаючи з того приводу свою засадничу думку, а саме, — що резиґнувати перед сею для моєї особи загрозою не слід, бо се йшло б на руку нашим ворогам, які власне й стараються знищити українське тут представництво. Не можна було виїздити, покидаючи поле бою, треба було той бій, бодай — у тих обставинах — нерівний, таки прийняти, хоч якими б він загрожував прикростями. Аґітація росіян проти Посольства все більш набірала пристрасти в міру того, як розвивалася його діяльність, як воно все більше набірало впливу в Царгороді — в сферах дипломатичних, громадянських та в пресі, а також — і се врешті викликало найбільше пристрасти у наших противників — у звязку з загостренням українсько-російських обставин на фронті.
Осередком акції проти Посольства була російська контр-розвідка в Царгороді. Спеціяльним відтинком, до якого входила діяльність українського Посольства, провадив, під загальним керовництвом ген. Бенцінґера, полк. Арнольдов. Він мав десятків зо два старшин, переважно з бувших жандармів та поліціянтів, хоч не бракувало там і — так би мовити — колишніх людей з товариства (напр., колишній київський поміщик Т., колишній співробітник „Русскаго Слова“ в Москві Б. та інші). Та розвідка спеціяльно вишукувала большевицькі та сепаратистичні елєменти, однаково з добровольчого погляду шкідливі, і, між іншими своїми завданнями, слідкувала за українським та грузинським Посольствами. Контр-розвідка реґіструвала осіб, що бували в українському Посольстві, засилала аґентів, що приходили сюди наче б то у власних справах та старалися тут довше задержатись. Ті аґенти, не геть то взагалі здібні й спритні та завше невміливо замасковані, достарчали своїм хлібодавцям усі відомості, яких лише потрібувалося; напр., на наказ здобути відомості про таємні видатки Посольства зуміли довідатись, що Посольство дістає на таємні цілі — у тодішній популярній валюті — так щось чверть міліона долярів місячно. Фантастичність відомостей, які достарчали контр-розвідці її аґенти, переходила і найменчу міру людського розуму, але ті найбільш невірогідні вигадки як раз потрібні були для представників Антанти, які взагалі та ще й люде військові, щодо affaires slaves легко припускали реальність і найменш вірогідного. Я мав фактичну можливість бути в курсі бодай частини тих аґентурних творів і, признаюсь, не раз мені здава-
