дипломатичного представництва, використовуючи таким способом своє представницьке становище, якого він до того ж не зрікався.
Крім тих засадничих мотивів, які диктували союзним аґентам неприхильне ставлення до української справи взагалі та до українського представництва зокрема, така позиція їх в значній мірі залежала од просто неймовірної непоінформованости їх в українській справі. Не діставали вони ні інструкцій з антантських центрів щодо України, ні самі не здобували певних відомостей про становище на Україні. Цілком незнані були їм не лише засаднича сторона сеї справи — підстави українських визвольно-державних змагань, а навіть сторона фактична — ті події, що одбувались на очах цілого світу на протязі останніх двох літ. Один, напр., з відповідальних союзних представників, побачивши на стіні в Посольстві мапу України, дуже здивувався, що Україна така велика та що вона межує з Чорним морем, навіть просив дати йому примірник тої мапи. З тієї неосвідомлености союзних представників у значній мірі виникала лиха їх настроєність, а затим і акція щодо України, так само як пізніше ослаблення тої акції в значній мірі залежали од того, що союзні представники пройшли вже певні етапи поінформованости в українській справі. Зокрема в денікинській справі союзні ґенерали не могли зрозуміти, чому українська армія не сполучається з денікинською, бо то був би єдиний фронт проти большевиків.
Тож не дивно, що, за таких обставин, Посольство зустріло в Царгороді дуже несприятливу атмосферу — і з боку представників Антанти, що діяли і з згаданих своїх засадничих мотивів, і під впливом російських інсинуацій, а також з боку росіян, яких правдиву силу та правдиве обличча викривало Посольство. Вся діяльність Посольства, виразно підкреслюючи права України, радикально йшла наперекір намірам і тих, і других. Обидва сі чинники перейняті були бажанням вижити українське представництво з Царгороду — чи безпосередньо, коли б справдилися наклепи росіян на його, чи посередньо — через фактичне унеможливлення його праці в Царгородських обставинах. Відповідальні союзницькі представники од зносин з ним ухилялися. Відвідини урядовцями Посольства союзницьких амбасад в ріжних ділових справах мали звичайно наслідком лише обіцянки, які здебільшого не виконувалося. На листування Високі Комісари союзницькі рідко відповідали. Сей свідомий бойкот мав фактично анулювати українське представництво, унеможлививши його роботу. Отже обставини для роботи Посольства дуже було утруднено. Союзні представники, головним чином, представник французький — Альберт Дефранс, — що був під сильними російськими добровольчими впливами, утворювали усякі перешкоди Посольству в найпростіших річах, що звичайно ніде таких перешкод не викликають. Не давали, наприклад, віз на
