„Леґація У. Н. Р. в Царгороді має за честь подати до уваги Високого Комісаріяту слідуючі факти:
„1) Вищезгадані пароплави і пароплав „Евфратъ“, також відданий до роспорядження Високого Комісаріяту Франції по згаданій угоді, хоч вони мали складати частину французького флоту в Царгороді і на Чорному морі, ходять нині під російським прапором, наче вони належать до російського флоту;
„2) Встановлення в Царгороді Російської морської бази представниками уряду адмірала Колчака і захоплення українських пароплавів, визнаних за належні У. Н. Р. угодою, заключеною між Їх Ексц. паном Високим Комісаром Віце-Адміралом Аметом (в імени Уряду Французької Республіки) і паном Міністром Суковкиним (в імени Уряду України), порушують права Української Республіки та ображають почуття українців.
„Беручи на увагу зміст угоди між їх Ексц. паном Віце-Адміралом Аметом і паном Міністром Суковкиним, ствердженої обміном листів Високого Комісаріяту від 1-го листопаду 1918 р. за підписом Його Ексцелєнції Високого Комісара і Штабу 2-ої ескадри № 1260 від 26-го листопаду 1918 р., Леґація У. Н. Р. вважає за обовязок звернутися до Високого Комісаріяту, аби він вжив заходів до того, щоб
1. українські пароплави, віддані до роспорядження Високого Французького Командування, залишились під сим командуванням і під французьким прапором до того часу, коли вони будуть повернені Українському Урядові і піднімуть український прапор,
2. щоб сі пароплави уживались до транспорту на батьківщину українців (згідно меморандумові Леґації з дня 8-го серпня) або військового приладдя для української армії.
Сі уваги і сей запит диктуються необхідностю здобути Урядові У. Н. Р. дійсну допомогу в його боротьбі з російськими большевиками, які ще займають міста і порти на Чорному морі, що врешті і було мотивом передачі українських пароплавів до роспорядження Високого Морського Французького Командування“.
В додаток до сеї ноти послано 24 серпня 1919 р. до Високого Комісара Французької Республіки другу ноту, в якій Посольство, не діставши відповіди, ставило вимагання, на підставі угоди 26 листопаду 1918 р., або повернути торговельний та військовий український флот, відданий до роспорядження французьких влад на основі зазначеної угоди, або допильнувати, щоб сі пароплави були вживані для транспорту продуктів, військового знаряддя і жовнірів, потрібних Урядові У. Н. Р. в його боротьбі з російськими большевиками. При сім Посольство, беручи на увагу, що фактична влада на Чорному морі перейшла до рук анґлійців, додавало:
