Було ще в Туреччині кілька сот полонених українців, яких вивезено з Німеччини, — їх поставлено на працю на залізниці біля Гайдар-Паші, недалеко од Царгороду. Полонені ті були під анґлійською владою. Зносини Посольства з місцевою окупантською владою в справі сих полонених не мали наслідків. Посольство про сю категорію полонених повідомило нашу дипломатичну Місію в Лондоні для відповідної акції перед центральним анґлійським урядом.
Окремою нотою Посольство звернулося до французького представництва в справі тих жовнірів б. російської армії, що билися в антантському війську, а також жовнірів, що попали в полон до німців та по війні через Францію верталися додому. Всіх таких жовнірів б. російської армії набралося в Марселі і біля його щось 90 тис. чоловік, і серед них принаймній третина були українці. Ту масу люду направлялося в порти Чорного моря, не рахуючись з тим, в чиїх руках ті порти тоді перебували, або й свідомо направлялося той живий вантаж в руки большевиків для виміну на підданих союзних держав. Антантські чинники, навіть помагаючи боротьбі з большевиками, в дійсності ішли большевикам на руку, щоб лише звільнитися від матеріяльної відповідальности щодо тих кадрів, якими вони були обовязані опікуватися; в суті речі союзники вже й тоді провадили те, до чого прийшли пізніше — по розгромі врангелівської армії, коли урятованій її частині пропонували вернутися додому — під большевицьку владу. Так до большевиків в Одесі та в Очакові попало більш двох тисяч б. жовнірів, в обмін на яких большевики оддали в Одесі 100 чоловік чужоземців та росіян, а в Очакові то й нічого не оддали. З приводу сеї передачи большевикам живої військової сили Посольство подало меморандум, зазначуючи, що таким способом французька влада мимо всього іншого збільшує сили большевиків проти тих держав, що воюють з ними, і перш за все проти України її ж власними горожанами. „Пароплав Австрія, — говорилося в ноті, — під керуванням комісара від держав Антанти, був надісланий до Одеси з жовнірами бувш. російської армії, російського і українського походження, котрі до сеї пори перебували у Франції. Коло 1300 жовнірів було висажено в Одесі, окупованій большевиками, на вимін 100 чол. частинно російських, частинно закордонних підданих. Тих жовнірів, що не схотіли зійти в Одесі, було посажено на пароплав „Император Николай“, який як раз приїхав до Одеси так само з 1000 жовнірами бувш. російської армії — росіянами і здебільшого українцями, під керуванням комісара від держав Антанти. Забравши їх, пароплав „Император Николай“ виїхав з Одеси до Очакова, де, після переговорів з большевицькою владою, він висадив 1200 жовнірів без жадного вимінку, а решту посадив на пароплав, що випадково зустрівся в морі. В Царгородському
