Союзники фактично капітулювали перед турками, і се найвиразніше показалося на лозанській конференції.
Дипломатичний шлях до Лозани взагалі був не простий та не легкий, — це блискучий шлях турецької дипломатії. Поважними етапами на тому шляху були паризька та лондонська наради в східних справах, особливо остання, де дві турецьких делеґації — від офіціяльного та неофіціяльного урядів — сполучилися в одній акції, і з того часу перервалася фікція розбіжности турецької тактики.
Севрський договір (10 серпня 1920 р.), хоч як тяжкий для Туреччини, але мав би бути далеко тяжчий за обставин попереднього — 1919 — року. Тепер вже можна було одразу передбачати, що з турками вийдуть на тій умові великі ускладнення, які живо зачеплять інтереси міродайних держав — переможців. Досвідчений та далекооглядний Пуанкаре назвав сей договір потворою, що трівожить нічний спокій союзних урядів. Ті аванси, які дістала в тій умові Греція за піддержкою Англії та завдяки тодішньому божкові, „великому критянинові" Венізелосові, зовсім не годилися з історичними потребами турецького народу; було ясно, що турки, в яких европейська дипломатія викликала нестриману реакцію, з тою умовою не погодяться.
Се й показалося на лозанській конференції, де турки одержали найбільшу перемогу. Після сеї конференції од сервської умови і сліду не осталося. Турки стають повновласними господарями не лише в Малій Азії, але й дістають назад більшу частину своїх земель европейських, про які ще рік тому й гадати було б дивно. Царгород та Протоки звільнено від окупації. Три роки тому визнану незалежність Вірменії анульовано, — Туреччина дістає свободу щодо національних меншостей… Анулюється стару турецьку грошову залеглість Франції. Рішення щодо анґлійських концесійних нафтових претензій одкладено, — отже фактично одхилено. І цю умову деякі органи анґлійської преси оцінювали, як перемогу анґлійської політики, — перемогу, од якої без сліду розлетілися колишні позиції переможців. Більш правдивою була та оцінка факту, яку подавав орган Лойд-Джорджа „Daily Chronicle“ а саме, що лозанська умова, навпаки, свідчить про поразку анґлійської дипломатії.
В лозанській умові все ж єсть точка, де таки справді виявилася перемога Анґлії, — і ся точка має першорядне значіння для інтересів України. Це — право вільного доступу в Чорне Море. Лозанська умова відкриває вільний доступ у це море для флоту торговельного та військового і при тім однаково — як у часи миру, так і в часи війни. Ця точка лозанської угоди, порушаючи дотихчасову недоторканість морських границь б. російської імперії, підводить реальний міжнародній ґрунт під формальний поділ північної держави чи федерації дер-
