план викрито, і Натієва штабом добровольчої армії одкликано, а через два дні після того грузини, певні, що Натієв збірає добровольців для Денікина, забили його, як зрадника (Натієв з роду грузин). Так перервалися плани Натієва, а разом се поклало край і для комісії Чеховського, що так само мусіла звернути на себе увагу і підозріння. Полк. Чеховський, припинивши працю своєї комісії, разом з двома своїми співробітниками, виконував обовязки військового аташе при дипломатичній Місії п. Красковського. Я доповів урядові, що такий великий склад військового представництва при Місії — непотрібний, що в кожному разі не було там потреби в тих значних коштах, які везла з собою комісія. Тому вважав я за слушне порадити військовому міністрові, щоб комісію полк. Чеховського було відкликано, а кошти комісії щоб ужити на купівлю майна для української армії. В Салоніках саме тоді ліквідувалося головну на Сході базу постачання військового майна для антантського війська, і я вживав заходів, щоб звідти здобути потрібні для України матеріяли. Вишукувалося посередників, що кредитували б справу, і англійське командування, якому належала та база, навіть дало одному такому посередництву свою згоду на продаж майна для української армії. Труднощі все ж були великі: не було у мене коштів на потрібні видатки, справу обсіли спекулятивно-шахрайські елєменти, через недостачу безпосереднього сполучення з Україною трудно було б переправити туди майно, коли б довелося його купити. В справі транспортування входив я в зносини з головою Місії в Румунії К. А. Мацієвичем. Справа ся, коли б доведено її до доброго кінця, обіцяла дуже добрі результати. Але загальне положення поклало край і для сього плану, як і для багатьох інших.
Можна було мати зносини і з Кубанню — після того, як штаб добровольчої армії залишив її. Становище Кубані було дуже тяжке. Денікинський штаб привів з собою увесь російський реакційно-обєдинительний антураж: правительство з представників царської Росії („Особое совѣщаніе“), російську пресу (Суворин, Шульгин), „Освѣдомительное Агенство“ („Осваг“) та всю стару поведінку в національній справі. Кубанська Краєва Рада була безсильна в своїй боротьбі з добровольчим режимом, бо на чолі війська, в тім числі і кубанського, поставлено було російських генералів. Врешті голову Кубанської Ради Рябовола, свідомого українця, підступно скатовано. Вся Кубань захвилювалася. Рада видала відозву до людности з закликом обороняти свої права проти чужинців-монархістів і постановила, щоб штаб добровольчої армії перенісся з Кубані разом з „Особим Совѣщаніем“ та
