Коли повстав Український Науковий Інститут у Варшаві, завдяки сприятливости тодішніх Міністра Освіти Сл. Червинського та Директора Департаменту Науки В. Суходольського удалося купити для Інституту у п. Шишманової цінний для дослідження історії українського руху архів М. П. Драгоманова, — то було поважною допомогою для дружини небіщика, нині вже також покійної.
Був у постійних зносинах з Посольством та давав звязки й поради молодий Шишманов — Дмитро Іванович.
Досить широко розвинуло Посольство взаємини з колами громадськими та літературними. Засобами його видавано два орґани в болгарській мові — тижневик „Украинско-Български Преглѣдъ“ та місячник „Украинското Слово“. Перший, що служив для політичної інформації, провадив П. Сікора разом з видатним болгарським публіцистом, що був редактором „Преглѣду“, сам багато писав та перекладав. „Украинското Слово“, проваджене Д. Шелудьком, — мало літературно-науковий характер. Через се видавництво Посольство звязувалось з науковим та літературним світом Болгарії. Постійним співробітником був публіцист та видавець Ніколов. Містив свої статті проф. Младенов. Поет Челінгіров давав переклади українських поезій, переважно Шевченка, академик-маляр Баджов дав окладинку для „Преглѣду“.
Не простий був підхід до по русофільському настроєних учених та літераторів, що з засади уважали українців за зрадників „русскаго дѣла“. Треба було досить праці для обєктивного освітлення української справи та українсько-російських відносин. З двох братів Бобчевих, що уважали українців за руїнників Росії, один врешті змінив свою думку. Ученик Шишманова та наступник його по катедрі Младенов довго сперечався щодо термінології, — згоджувався лише на „южнорусів“, а пізніше перейшов на „українців“. Преса не мала сталої лінії, — показувала той чи інший тон в залежності од політичної ситуації і в себе вдома, і — головно — на Україні. Офіціяльна преса стала вкінці держатись ухильчиво. Але, з другого боку, редактор одної незалежної ґазети Кьорчев, коли інша преса не хотіла містити українських комунікатів, запропонував для сього свою ґазету.
До видань напливали листи від окремих осіб та од ґруп журналістів, політиків, військових, урядовців, студентів, ґімназистів, — просили давати вказівки та літературу в українській справі. Велику прихильність виявляв, у листах до редакції, митр. старо-загорський Мефодій.
З артистів виступали на українських концертах дружина знаного артиста п. Будевська та молода співачка п. Доскова, яку пізніш послано для науки закордон.
Всі ті осягнення за всяких обставин не можуть зійти без сліду.
