військове майно і одволікають військові сили її боротьбою на кільки фронтів. Коли все ж таки Україна і за сих найтяжчих обставин не гнеться під бойовою силою большевизму та не піддається усяким спокусам щодо альянсу з ним, держави Антанти творять нові перешкоди для успішної боротьби України з большевизмом. Вони піддержують проти України ту орґанізацію — Добровольчу армію, що посягає на цілість і самостійність Української держави і своїми агресивно-ворожими виступами ослаблює сим Україну в боротьбі з большевизмом. Було б, на мою думку, дуже бажано звернути увагу Правительства, що Ви при ньому акредитовані, яке в тім криється фатальне непорозуміння, що може повести до фатальних наслідків, не тільки для самого Сходу Европи. Ви самі добре знаєте, що ми не вороги Добровольчої армії, коли вона сама не виявляє до нас ворожих аґресивних замірів; навпаки, ми вважали б її за свого спільника, оскільки вона бореться із спільним нам ворогом — большевизмом. Такою принціповою позицією нашою пояснюється факт, що коли добровольчі військові частини приходять в ті місцевості України, де населення, повставши проти большевиків, виганяє їх з своєї землі, то українське населення радо зустрічає ті добровольчі частини, як своїх спільників в боротьбі з большевиками; такі факти бачимо в Лівобережній Україні, на Схід од Дніпра, куди ще не прийшло військо Директорії, що посувається з Заходу; так було і при увільненні від большевиків Одеси.
„Але інша річ, коли під зверхнім виглядом боротьби з большевизмом керманичі добровольчої армії провадять цілком сторонні для тієї боротьби політичні замахи — окупувати Україну, позбавити її національно-державної незалежности, як се ясно вони і виявляють. На сім полі в Українського Народу не може бути нічого спільного з Добрармією.
„Таким чином, цілковита і безоглядна піддержка державами Антанти і зокрема Англією Добрармії в її замахах щодо Української Держави неминуче веде до конфлікту двох сил, що мають одну мету — боротьбу з большевизмом, і, які б не були результати того конфлікту, врешті він мусить ослабити ті сили. І ті антантські чинники, що ведуть до сього, мусять ясно собі уявити всю справу і свідомо взяти на себе одповідальність за всі наслідки, які стануться від того взаємного ослаблення сил в інтересах спільного їх ворога.
„Незалежно од того, така односторонність у відносинах мусить повести і до інших прикрих наслідків, до яких не можуть без уваги поставитися держави Антанти. Для обєктивного ока мусить бути цілком ясна ріжниця удільної ваги тих двох сил, з якими Антанті доводилося і тепер знову доводиться мати діло на північ од Чорного Моря.
