Сторінка:Лотоцький О. Сторінки минулого. Частина 4.djvu/106

Ця сторінка вичитана

108

З приїздом до Царгороду, в серпні, кн. Я. Токаржевського-Карашевича поставлено пресову справу на твердіший грунт. Стало можливим порозумітися з кількома місцевими газетами, які стали уділяти досить уваги і місця українським справам. З огляду на те, що звістки,

    головний предмет продукції нашої країни. Крім цього, ми вивозимо також чимало солі, вугілля та металів. Віддаль між Туреччиною та Україною з огляду на їх ґеоґрафічне положення така невелика, що кошт транспорту товарів буде низький. Умови трансакцій покращають, коли в обох країнах будуть засновані банки й інші фінансові установи та транспортові підприємства.

    Вже й сих небагатьох даних, гадаю, досить, щоб зрозуміти, оскільки близькі взаємні політичні, економічні та інші інтереси вяжуть Туреччину з Україною.

    — Чи не можете ласкаво подати мені кілька інформацій щодо форми й діяльности Українського Уряду, який стоїть тепер при владі? Хто там править, большевики чи помірковані соціялісти?

    — Політичне обличчя нинішнього Українського Уряду найкраще окреслює слово: „національність“. Так, Український Уряд перш за все національний уряд, бо всі партії обєдналися під національним прапором, щоб визволити країну від російської неволі. Як тільки большевицька Росія, що своїм імперіялізмом ані трохи не різниться від царської Росії, здобула фактичну силу, вона поставила собі ціллю завоювати Україну. Україна — перша держава, що проголосила війну большевикам. Уже раз удалося відбити з нашого краю цю навалу, що залила Україну. І тепер наш край докладає всіх зусиль, щоб викинути большевицькі сили по-за свої національні межі; це нам удається, і треба ждати, що в недалекому майбутньому Україна буде цілком очищена від большевиків. Демократичні партії і демократичний уряд, що уважливо прислуховується до народніх настроїв, не можуть бути большевицькими тоді, коли народні маси ведуть уперту боротьбу проти большевиків. Розуміється, такий Уряд не може бути й консервативним — він переводить ширші демократичні реформи.

    Питання, що більш за все цікавить Уряд, це — поза визволенням краю від большевицької навали — питання земельне. Тому що у вас у Туреччині земельне питання властиво не існує, ви у цьому відношенні нас, мабуть, не зовсім розумієте. У колишній Росії величезні простори землі належали поодиноким власникам, бо для русифікації України царська Росія роздавала ці землі нашої країни у величезних розмірах різним фворитам-вельможам; а покривджені малоземельні чи й безземельні селяне, автохтони на своїй землі, працювали, як раби, на чужинців-узурпаторів своїх великих та розкішних земельних просторів. Отож земельну справу ми хочемо конечне розвязати та перш за все повернути землю її справжнім власникам. Але ті, що володіють цими землями, звичайно, невдоволені й кричать, що ми большевики.

    — Яке відношення України до інших невеликих держав, що повстали навколо Росії?

    — Слово „Росія“ означає тепер Росію під большевицькою владою, — аджеж ми формально знаємо Совєтську Російську Республіку. Ми в стані війни з нинішною Совєтською Росією. Що ж торкається інших малих держав, то наші відносини з ними дуже добрі. Перший спільний конґрес народів, що бажали визволитись з російської неволі, відбувся з ініціятиви України. На цьому конґресі всі вони заявили про своє