Ця сторінка вичитана
Щораз вище почала.
Як в гору так все гонила,
Ввесь терем геть заслонила
І терему мов нема!
А тимчасом в світ широкий
Про царівни сон глибокий
Чудно дивна вістка йде:
„Хто царівну поцілує,
Тим життя їй подарує
Й чоловіком їй буде!“
В світі все є очайдухи,
В небезпеку мов ці мухи
На принаду, вони йдуть.
Тож хоробрії лицарі,
Що бажали жити в парі,
Всі туди помчали в путь.
Але годі! Дикі рожі
Стали муром на сторожі,
Не пускають, ширять жах:
Дикі рожі всіх хватали,
Очайдухи умірали
Серед квіття, в колючках.
Над могутньою рікою
І багатством і красою
Сяє город злотих брам,
Там в теремах князь сумує,
Вічно тужить і банує,
А чого не знає сам…
У зоряну ясну нічку
Він у снах іде на прічру
