лише шляхоцкий виборний суд, міщанина лише міщаньский, виборний суд, а козака лише козацкий, виборний суд (хлопів-підданих судили їх пани-дїдичі); шляхтич-Русин мав такі самі, полїтичні, конституцийні права як шляхтич-Поляк, міг збирати ся на „сеймики“, їхати на сойм, вибирати короля, ухвалювати на соймі закони, кричати „нє позвалям“ і т. д. В Польши була конституция — хоч шляхоцко-паньска, але все таки конституция. Як в низших верствах нашого народу Запорожска Сїч і козацкий лад — так знов у висших верствах нашого народу шляхоцкі вольности виробляли любов до особистої і полїтичної свободи. Загалом вся наша, україньско-руська істория так склала ся, що у нашого народу виробляла ся любов свободи, демократизм і републиканьский, народоправний дух.
Инакше цїлком у Московщинї. Від коли про московскі землї згадує істория (перша згадує про них київска т. зв. „Несторова Лїтопись“), від тодї там панували темнота і неволя. „Руські“ князі з Київа, завоювавши північно-славяньскі та сусїдні ім, фіньскі племена, правили ними самовладно, не питаючи їх о народну волю. Темні племена корили ся їм. Коли потім Московщина підпала під зверхність казаньско-татарских ханів (царів), дух рабства і неволі ще глибше вкорінив ся у населеня Московщини. Півдикі та жорстокі Татари принесли з собою із середної Азиї свої жорстокі обичаї і свій самовладний устрій, а московскі князї скоро перейнили від татарских ханів їх жорстоку самоволю супротив підданого народу — бо князям се було на руку. Непошанованє чужої
