нах з казаньскими Татарами населенє північно-руських земель вперве почуло єдність своїх, власних, народних інтересів і так зродив ся московский, народний дух і московска народність. Від столицї Москви прозвала ся та земля Московщиною, а населенє єї Москалями, Москвитянами, „московскими людьми“. Попри се однак не загибала в них і стара, династична, княжа назва „рускіє люді“, а часто вживала ся і назва „царскіє людї“.
Инакшими шляхами зложили ся народности: україньско-руська і білоруська. Як уже в горі сказано, білоруські князівства не зазнали татарского лиха. Живучи в сусідстві з Литвою, вони і воювали і дружили ся з Литвою та сватали ся з литовскими князями. В тім часї, як на Русь найшли Моголи, Литва (що лежить зараз на захід від Білоруси) стала лучити ся в одно сильне князївство. Стало ся се тому, бо на Литву натискали з заходу дуже воєвничі, нїмецкі рицарі (т. зв. Хрестоносцї), і литовскі князївства лучили ся в купу для оборони від Нїмцїв. Доконали сеї злуки литовскі князї: Міндове (сучасник і сват нашого Данила) і єго син Ґедимін. Ставши князем одної сильної Литви, Ґедимін кинув ся на дрібні, сусїдні князївства
