Турки, і загалом Могамеданцї, потребували богацько невільників, невільниць та янїчарів. От і Татаре з Криму нападали рік-річно на Русь-Україну, нищили єї, рабували, а людий брали в полон та продавали через Чорне Море в турецко-магомеданьскі землї або платили турецкому султанови дань нашими людьми-невільниками. Через се південно-руські землі (т. є. наша Русь-Україна) були через кількасот лїт у вічній війні з Татарвою, що ослаблювало нашу країну, нищило добробут наших предків, здержувало розвій нашої культури та підорвало наше державне житє.
Ось-так, зараз по приходї Татарів до східної Европи, зачинають зарисовувати ся ясно згадані три ґрупи „руських“ земель: північно-руська (московска), західно-північно-руська (білоруска) та південно-руська (україньска). Зачинають народжувати ся три народности „руські“: московска, білоруска і україньска. Родять ся ті три осібні народи в той спосіб, що дрібні і многочисленні князївства „руські“, розкинені на величезнім просторі східної Европи, зачи нають гуртувати ся довкола трех осібних осередків (центрів). Тими осередками були: на півночи князївство московске і його столиця місто Москва; на полудни князївство Галичина з містом Львів, а опісля (коли Галичину надто присїли Ляхи) Україна з містом Київ; на північнім заходї (на Білоруси) князївство Полоцк, а опісля князївство литовске з містами Полоцком та Вильною. Вже навіть перед приходом Татарів можна по трохи помітити ті три ґрупи: південно-руські землї, над Днїстром, Сяном, Бу-
