Скиненнє австрійсько-польського ярма в Східній Галичині і успішне повстаннє Директорії проти гетьмана Скоропадського викликали могутню хвилю одушевлення для ідеї з'єдинення всіх українських земель в одну державу.
Маючи на увазі ухвалу Української Національної Ради з 10. падолиста 1918., Рада Державних Секретарів зараз після приїзду до Тернополя розпочала з Директорією переговори в справі з'єдинення. Що переговори відповідали настроєви обох сторін, найліпше видно з того, що вже 1. грудня 1918. заключено отсей „передвступний договір“.
„Передвступний договір, заключений дня 1. грудня 1918. року в м. Фастові між Українською Народньою Республикою й Західно-Українською Народньою Республикою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю, такого змісту:
1. Західно-Українська Народня Республика заявляє сим непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну велику державу з Українською Народньою Республикою, значить, заявляє свій намір перестати істнувати як окрема держава, а натомість увійти з усею своєю територією й населеннєм, як складова частина державної цілости, в Українську Народню Республику.
2. Українська Народня Республика заявляє сим рівнож свій непохитний намір злитися в найкоротшім часі в одну державу з Західно-Українською Народньною Республикою, значить, заявляє свій намір приняти всю територію й населеннє Західно-Української Народньої Республики, як складову частину державної цілости, в Українську Народню Республику.
3. Правительства обох Республик уважають себе звязаними висшими заявами, то значить уважають себе посполу обовязаними сю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло, так, щоби можливо в найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю.
4. Західно-Українська Народня Республика з огляду на витворені історичними обставинами, окремими правними інституціями та культурними й соціяльними ріжницями окремішности життя на своїй території й її населеннє, як будуча частина неподільної Української Народньої Республики, дістає територіяльну автономію, якої межі означить у хвилі реалізації злуки обох Республик в одну державну цілість окрема спільна комісія за ратификацією її рішень компетентними законодатними і правительственними державними орґанами обох Республик. Тоді також установлені будуть детальні условини злуки обох держав.
5. Сей договір, списаний у двох примірниках, як двох окремих ориґіналах, по одному для правительств кождої з обох держав, може бути опубликований за згодою обох правительств, т. є. Директорії Української Народньої Республики й Ради Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республики.
Директорія Української Народньої Республики В. Винниченко, П. Андрієвський, Ф. Швець, С. Петлюра, отаман українських республиканських війск.
Повновласники Ради Державних Секретарів Західно-Української Народньої Республики Д-р Льонґин Цегельский, Д-р Дмитро Левицький“.
Справа з'єдинення була першою справою, яку полагодила новоскликана Українська Національна Рада. На засіданню 3. січня 1919. приняла вона одноголосно отсю ухвалу:
„Ухвала Української Національної Ради з дня 3. січня 1919. про злуку Західно-Української Народньої Республики з Українською Народньою Республикою.
