їнці не могли б держати більшого війскового контингенту ніж цифра, означена для Поляків у Східній Галичині (в сім випадку числу 20.000 занадто велике).
На схід по-за сею полосою повинно бути дозволено Українцям орґанізувати свої сили проти большевиків.
Арт. 5. Принятий без застережень.
Арт. 6. Дива арт. 3.
Арт. 7 і 8. Приняті без застережень.
Арт. 9. Було би справедливо, щоб часть Східної Галичини, занята Поляками, мала окрему юрисдикцію військову і адміністраційну, так само, як територія, занята нашою армією.
Арт. 10. Тому, що нафтова продукція творить майже одинокий предмет вивозу для Східної Галичини, з другого ж боку Поляки мають багаті нафтові поклади в Західній Галичині, вповні достаточні для заспокоєння всіх їх потреб, думаємо, що часть нафти для Польщі повинна бути обмежена її внутрішніми потребами, а не стати предметом вивозу. Тому предкладаємо обмежити часть, призначену для Польщі, на одну третину цілої продукції.
Арт. 11. Тому, що перемирє може тягнутися довгий час, предкладаємо доповнити сей артикул в тім дусі, щоби поставлена там заборона не обовязувала довше ніж обовязуватимуть подібні заборони в державах союзних і принятих до союза.
Арт. 12 і 13. Приняті без застережень.
Додаткове зобовязаннє предкладаємо змінити в тім дусі, щоб усунути тільки офіцирів німецької мови, які не є з Галичини й Буковини, а саме в міру того, як вони будуть заступлені офіцирами союзними або невтральними.
Не випадок, коли будуть потрібні докладнійші пояснення, ми готові дати устний виклад що-до предложених нами змін.
Париж, 12. мая 1919.
Д-р Панейко, державний секретар закордоннах справ. Д-р Михайло Лозинський, товариш державного секретаря закордонних справ, перший надзвичайний делєґат. Полковник Дмитро Вітовський, надзвичайний делєґат.6. Засіданнє комісії 13. мая. Українська делєґація приймає проєкт перемиря. На се засіданнє українська делєґація явилася в тій самім складі, що попереднього дня. В хвилі нашого приходу комісія відбувала вже конференцію з польськими делєґатами. Після їх виходу розпочалася конференція з нами, яку отворив президент комісії Бота.
Бота: Комісія приняла до відомости Вашу заяву і повідомляє Вас, що Ваші бажання що-до продовження часу евакуації і що-до війскової справи візьме під розвагу. Зате демаркаційна лінія не може бути змінена, бо се рішеннє Комісія приняла одноголосно. Так само не може бути змінена постанова що-до нафти. Прошу заявити, чи Ви готові на сих основах заключити перемирє.
Лозинський: Заки зложимо відповідну заяву, хотіти б ми знати, як ставиться комісія до наших бажань 1) в справі числа нашого війска, 2) в справі продовження демаркаційної лінії на північ від Галичини.
Бота: Справу війска комісія візьме під розвагу. Що-до продовження демаркаційної лінії по-за Галичину комісія не є компетентна. Ся справа належить до Найвисшої Ради.
Вітовський: Ми домагаємося продовження демаркаційної лінії по-за границі Галичини тому, що наш фронт, звернений одною стороною проти Поляків, другою проти большевиків, тягнеться аж по Сарни. Коли отже перемирє відноситиметься тільки до Галичини, Поляки по-за границями Галичини готові посунутися на схід і зайти нас ззаду.
