Сторінка:Лисичка-сестричка і Вовк-панібрат (1920).djvu/13

Цю сторінку схвалено
 

Та й побігла на село. Біжить селом та гука:

— Ідіть, люде, вовка бить! Ідіть, люде, вовка бить!

Як назбігалося людей!.. Хто з сокирою, хто з вилами, з ціпами, а баби з рогачами, з кочергами! Як почали вони вовка періщити!..

А лисичка тим часом ускочила в одну хату — нікого нема, хазяйка побігла на річку вовка бити і діжу немішену покинула. Вона взяла, умазала голову у тісто, та в поле… Коли дивиться, — вовк насилу лізе, — добре дали йому сердешному. Побачив її вовк.