Сторінка:Липинський В. Україна на переломі 1657-1659. Замітки до історії українського державного будівництва в XVII – ім столітті (1954).djvu/239

Ця сторінка вичитана

і коштовна „процедура правна.“ Робиться це в інтересі менш заможньої, середньої і дрібної шляхти, яка давніще на ці довгі, процеси руйнувалася і якої інтереси тепер, коли вона у великій масі війшла в ряди старшини Війська Запорожського, пильно приймаються на увагу.

Ми вище вже старались пояснити, чому в цілій Україні було задержано окреме судівництво шляхецьке, на римськім праві і на основі приватної земельної власносте — якої степове козацтво не знало — побудоване. Ці самі причини відограють ще більшу ролю тут, в пинськім повіті, який козацьких общинних земель в собі зовсім не має і козацького общинного землеволодіння не знав.

Взагалі шляхті забезпечені Гетьманом всі „прероґативи, вольности, суди, станові шляхецькому належні, так як за Королів польських бувало.“ Шляхта приймається до держави Війська Запорожського, як окремий точно означений стан і, позаяк Гетьман не касує того стану, а навпаки забезпечує законне- його істнування, то шляхта присягав служити новій державі: — Гетьману і Війську Запорожському — так само, як предки її служили державі старій: — Королю і Цічпосполитій. Одначе Гетьман ставить при тім виразну умову: „щоб чогось нового для ошукання Нас“ — тоб-то для обмеженя прав Верховної Гетьманської Монархічної Влади — „видумано не було.“ І знов для характеристики тодішньої державної політики української це застереженя дуже промовисте. Бо тільки за Гетьмана Богдана Хмельницького ведеться ця політика в напрямі скріпленя української монархічної влади, в напрямі діяметрально протилежному політиці польській, яка і тоді і пізніще при кожній нагоді, при кожнім виборі нового Короля, при кожнім новім соймі, змагав до обмеженя королівської влади і до поширеня прав і вольностей анті-монархічної шляхецької оліґархії. По смерти Богдана Хмельницького політика українська повернула круто на польський шлях і до самого скасування гетьманства велась вона оліґархічною старшиною козацькою по польським республіканським взірцям в напрямі обмеженя і ослаблена виборної влади гетьманської. Тепер же навіть сама титулятура Гетьмана в цім монаршім акті, виданім пинській шляхті: „Ми Богдан Хмельницький,“ — „за Нас і Потомків Наших“ і т. д. — вказує, яку владу хотів оставити для Української Держави той Гетьман, що ту державу ґеніем своїм вбудував...