Сторінка:Леся Українка – Думи і мрії. Поезиї (1899).pdf/53

Цю сторінку схвалено
5.
 

Дивлюсь я на яснії зорі,
 Смутні мої думки, смутні.
Сьміють ся байдужії зорі
 Холодним промінням менї.

Ви, зорі, байдужії зорі!
 Колись ви інакші були,
В той час, коли ви менї в серце
 Солодку отруту лили.

 
6.
 

Стояла я і слухала весну,
 Весна менї багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну,
 То знов таємно-тихо шепотїла.

Вона менї співала про любов,
 Про молодощі, радощі, надїї,
Вона менї переспівала знов
 Те, що давно менї співали мрії.

 
7.
 

Хотїла-б я піснею стати
 У сюю хвилину ясну,
Щоб вільно по сьвітї лїтати,
 Щоб вітер розносив луну.

Щоб геть аж під яснії зорі
 Полинути співом дзвінким,
Упасти на хвилї прозорі,
 Буяти над морем хибким.