Укрита людом там була
Уся гора зелена,
А вище всїх стояв Роберт,
У ніг його знамена.
Лежала і зброя вся ота,
Що на війнї забрали,
Шотландська зброя й корогви
Навколо нього сяли.
Роберт неначе річ держав,
Змагав ся, боронив ся,
Зняв потім ясний свій шолом
І людові вклонив ся.
Англійцї чули, як гукнув
Увесь той гурт селянський:
„Хвала і честь! нехай живе
Роберт, король шотландський!“
V.
Так Роберт за снагу та одвагу
Королем у Шотландії став,
В Едінбургу, преславному містї,
Привселюдно корону прийняв.
Урочиста одправа скінчилась,
Вийшов з церкви король на майдан,
Люд гукає: „Робертові слава!
„Хай живе! він до віку наш пан!“
Коли се́, раптом стихло гукання,
І весь люд мов чекає чого.
З юрби виступив гурт невеликий,
То обрані від люду всього:
