Англійські-ж лицарі собі
Пісень гучних співають,
І так бадьоро на списах
Їх короговки мають.
Селяне тихо підійшли
До війська за горою,
З'явились, наче з під землї,
І вдарили до бою.
Все зашуміло, загуло,
Мов буря-хуртовина,
Роберт лїта на воронім,
Неначе громовина.
Ох, лютий бій, останнїй бій, —
Щаслив, хто переможе!…
Англійцї в розпачі, кричать:
„Ратуй нас, милий Боже!“
До них з границї поспіша
Від короля підмога,
Її стріча шотландський крик:
„Нї, наша перемога!“
Підмога сильна надійшла,
Але шкода, — вже пізно!
Женуть Шотландцї ворогів,
Гукають вслїд їм грізно:
„Не доведеть ся більше вам
Ламать чужої волї!
Коли життя вам дороге, —
Кладїте зброю долї!“
Шотландське військо зайняло
Англійцїв під горою,
Нема ратунку їм, нема, —
Складають долї зброю.
