„Він зостав ся, щоб піснями
Звеселять рідну́ країну,
Там він має розважати
Не одну сумну родину“.
— „Знаю я сього поета
І його величну душу,
І тепер йому по царськи
Я подякувати мушу.
Тілько б дав нам Бог щасливо
Повернути ся до дому,
Срібла, золота насиплю
Я співцеві дорогому!“…
IV.
Кажуть, весь поміст у пеклї
З добрих замірів зложив ся!
Для пекельного помосту
І Бертольдо потрудив ся…
Вже давно Бертольд вернув ся
Із далекої чужини,
Знов зажив життям веселим
Біля милої дружини.
Знов у нього в пишнім замку
Почало ся вічне сьвято, —
О, тепер було у нього
Срібла, золота богато!
Окрім того, що набрав він
На війнї всього без лїку,
Ще король йому в подяку
Нагороду дав велику.
