Красо́ Украі́ни, Подолля!
Розкинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!
Он де ба́лочка весе́ла.
В ній хороші, красні се́ла,
Там хати́ садками вкриті,
Срібним ма́ревом повиті,
Коло сел стоять топо́лі,
Розмовляють з вітром в полі.
Хвилюють лани́ золотії,
Здається, без краю, — аж знову
Бори́ величезні, густії
Провадять таємну розмову.
Он яро́чки зелене́нькі.
Стежечки́ по них мале́нькі,
Переви́ті, мов стрі́чечки,
Збігаються до рі́чечки,
Річка пли́не, берег рву́чи,
Да́лі, да́лі попід кручи....
Красо́ Украі́ни, Подолля!
Роскинулось мило, недбало!
Здається, що зроду недоля,
Що горе тебе не знавало!....
|
Со́нечко встало, прокинулось я́сне, |
