На весі́ллі бреня́ть чарочки́, —
Хай здорові живуть молодята!
Хай живуть, як в гнізде́чку пташки́,
Хай кохаються, мов голубьята!
На весіллі хтось чарку розбив, —
Молода́ на посаді сумує,
Молоди́й смутно чо́ло схилив, —
Не журіться, то ща́стя віщує!
На весіллі музи́ка гучна́,
То ж то шпа́рко та ве́село грає!
Ох, я знаю, комусь то вона
Безталаннеє се́рденько крає!
І розбилось від жалю свого́
Серце сму́тне.... Чі хто теє чує?
Чі не скаже хто ча́сом того́,
Що́ розбитеє се́рце віщує?
З вітром весня́ним сосна́ розмовляла
Вічно-зеле́на сосна́,
Там я ходила і все вислуха́ла,
Що́ говорила вона.
Ой не „зеленого шума“ співала
Вічно-смутная сосна....
Ні, не „зеленого шума“!
Чулася в гомоні тя́жка зимо́вая дума.
Ранком зимо́вим діброва мовчала,
Наче заме́рла сумна́,
