Цю сторінку схвалено
***
Я сьогодні в тузі, в го́рі,
Мов у тяжкім сні, —
Отруїли ясні зорі
Се́рденько мені.
Зоря.
В небі місяць зіходить смутни́й
Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний сумний
Поза хмарами світить-палає.
Мов пожежа на небі горить,
Землю ж темнії тіні вкривають,
Ледве промінь прорветься на мить,
Знову хмари, мов дим, застилають.
Крізь темно́ту самотно зорить
Одинокая зірка ясна́я,
Її промінь так гордо горить,
Не страшна їй темнота нічная!
Гордий промінь в тієї зорі,
Та в нім туга палає огниста,
І сіяє та зірка в горі,
Мов велика сльоза промениста.
Чі над лю́дьми та зірка сумна
Променистими слізьми ридає?
Чі того, що само́тна вона
По безмірнім просторі блукає?
