ПЕРШІ ВІДВІДИНИ
У вересні, 1899. р. перенесли мене з Бережан до ґімназії св. Яцка в Кракові. Два місяці промешкав я по парубоцьки при одній інтеліґентній родині, а з кінцем жовтня розтаборився на розі Плянт і Студентської вулиці там, де тепер пошта. На другім розі була історична башта. Там жив деякий час Костюшко і звідтам, перед присягою на краківськім ринку, йшов на Службу Божу до костела Капуцинів.
Скільки разів глянув я на тую башту, мимохіть пригадував собі боротьбу поляків за волю.
Мешкання було нове. Чути ще було свіжо-мальовані стіни й двері, — клеєва й олійна фарба зливалися докупи. Меблі наші щойно прийшли з Бережан; я обставляв ними один великий покій і другий малий та спішився, щоб усе було готове, заки приїде жінка.
Осінь випала мокра, дощева. Краків потапав у млі, а ворони стадами літали понад плянти й крякали. Пригадувався сон Святослава в нашім безсмертнім „Слові о полку Ігоревім”.
