ПОДІЛЛЯ І ФРАНКО
У жнива, мабуть 1893. р., в хаті мого дядька (маминого брата) Омеляна Глібовицького, що був парохом у Циганах, коло Борщева, на Поділлі, гостило не будьяке товариство. Приїхала дружина Івана Франка з дітьми та молодий письменник Василь Щурат. (Франко перебував тоді на студіях у Відні). Часто-густо, особливо в неділі і свята, приїздили з поблизького Борщева д-р Яросевич з жінкою, дуже гарною панею, дещо екзотичного типу і з синком Митею, а також адвокат Михайло Дорундяк зі своїм депендентом, Єронімом Калитовським. Коли додати, що бували ще й василіяни, Ломницький та Ортинський і що дядькової хати не минала також княгиня Тереса Сапіжина, вдова по незабутнім Льві Сапізі, то вийде, що то збіралося тут дійсно товариство не будьяке.
Велике, старосвітське приходство, з низькими, але просторими кімнатами, бувало свідком дуже цікавих розмов, у яких стиралися далекі собі
