ЛИСТ БЕЗ ВІДПОВІДІ
Мого нахилу до літератури нічого не могло спинити. Не диво, ходив я до школи, до якої ходив Маркіян Шашкевич і виростав у літературній атмосфері, бо й батько мій працював на літературній ниві[1]. Але в ґімназії я не вважав себе поетом. Поет то був Сильвестер Яричевський. Він мав грубу книжку з білого паперу й до неї вписував свої вже викінчені твори. До тої книжки намалював я йому акварелями вінєту: кобзар над рікою під дубом, на тлі руїн галицького замку.
Так, бо на мене дивилися, як на майбутьнього маляря. Учив мене рисунку пок. Юліян Панькевич, а по нім якийсь Навроцький, що приїхав з Америки і був учителем французької та анґлійської мови в „конвікті” пані Бєхонської. Тимто наш професор природи, знаменитий Петро Дуткевич,
- ↑ Друкував статті під криптонімом, або під псевдонімом Марко Мурава. Німецькі вірші ліричні посилав до тижневика „Über Land und Meer“. Ті числа, де вони були поміщені, зберігалися у нас, в Жукові, але по смерти батька запропастилися, як неодно з його спадщини.
