ПРЕМІЄРА
За деякий час дійсно появився у Кракові. Бігав по редакціях, книгарнях, видавцях і по банках, щоб добути гроші на викінчення віллі. Завтра мав їх дістати.
І завтра мала бути перша вистава його „Жертви” (Ofiary). У міськім театрі чомусь то не хотіли виставити тієї драми. Може з огляду на тему, дійсно дуже прикру й болючу, бо взяту з так званої мазурської різні. Драма йшла в людовім театрі, в уїзджальні при вулиці Райській, що силкувалася удавати театр.
Я спізнився, бо конференція в ґімназії затягнулася, прийшов у половині першого акту і тому вже й не шукав свого крісла, тільки сів на першім з краю, що було вільне.
Незабаром у перегороді, що мала вдавати льожу, побачив Оркана. Він мене також і руку приложив до грудей, але не там, де серце, а де звичайно носимо портфель. Повторив це другий раз і третій. Я ніяк не міг зрозуміти чого він хоче і що це за такий жест. Аж на павзі довідався, що
