мої земляки на ваше нелатинське письмо, але хто ручить за те, що коли ви приймете латинку, то вони будуть ваші книжки читати? Тоді скажуть, що не розуміють ваших слів, щоб ви викинули ваш словник, і так все. Тут доброї волі треба, от що! Я її маю.
Орканова мати не тільки слухала, що її син балакав і дивилася на нього, як на образ, але й у розмову встрявала. І тоді видно було, як начитаність гармонійно зживалася в її мізку зі здоровим розумом хлопським. Мудра жінка.
Орканова мати пішла варити з донькою вечерю, ми вийшли дихнути гірським вечірнім холодком.
Недалеко від старої хати будував Оркан нову. Велика, поверхова вілля була вже під дахом, але ще без вікон і дверей, без печей і підліг.
— Незабаром мушу знов їхати до Кракова і виколупати десь у якімсь банку гроші на викінчення. От, напитав собі чоловік біди! Але годі! Раз ти поліз між пани, так треба й мешкати по панськи. Та правду сказати, в старій хаті тісно мені. Низька й темнава, а я люблю сонце. Тай може чоловік колись ожениться, діти прийдуть, гості приїдуть до нас на вакації, тут не було би де поміститися нам усім. А в новій місця буде багато. Або я знаю, чи я добре зробив? — і задумався.
А по хвилині:
— Може й краще було б не скидати білої гуньки і вузьких штанів, пасти вівці й чекати, ко-
