поміж гарними зеленими полями та луками. Вкінці станули на однім горбочку, звідки було видно довкруги далеко-далеко. Ціла околиця була чудово гарна, що очий не можна було відірвати. Тут сказав йому молодець, щоби глянув до гори. Коли він підвів очі в гору, побачив прегарне небо, на якім мерехтіла тьма ясних звізд. Тоді молодець сказав до нього: „Гляди, добрий чоловіче, там до того місця певно дійдеш. Твоя проба вже скінчилася. Відтепер будеш заживати гаразду, аж поки не перенесешся там, де вже нема терпіння“. — Те сказавши молодець зник.
Теофіль пробудився аж над раном. Стогнав від болів. Не міг собі знайти місця. Так було аж до вечера. Перед вечером болі трохи перестали і хорий успокоївся. Лежав спокійно. Вкінці заснув твердо. Спав цілу ніч спокійно. На другий день не пробуджувався. Спав дальших три дні і три ночі. Калина налякалася. Думала що він не жиє. Але він віддихав, лише слабонько, що ледви можна було запримітити. Попри те вона могла уважати його вже за небіщика, але що був теплий, то ще таки мала якусь надію. Четвертого дня пробудився. Дивне диво. Був цілком здоров. Встав на ноги, ноги не дрожали. Лише чувся дуже приголомшений. Боляки всі зникли, зістали лише темно червоні знаки на тілі. Як він так довго спав,
