„Ти Писаренку добрий чоловік, так, ти дуже добрий, нехай буде так як кажеш. Я маю охоту йти з другими аж до Ростоків, кортить мене бачити, що там діється. Ти зістань і пильнуй порядку. Як мене хто вбє, то молися за мою грішну душу“…
Відтак відчепив шаблю від Саборського, взяв пістолі, розділив між прочих людий рушниці та ладунки повстанців і поволікся з ними до Ростоків. Анна Кривульська йшла на переді з косою на плечах. По дорозі стрінули одного дідича, що їхав санками.
„Стій!“ — скричали селяни — „Куди?“
„До Заболотова до пана Саборського“.
„Гей, відвезіть його туди, де Саборський“ — сказав бурлака дико усміхаючися. „З панами треба чемно обходитися, розумієш, один з другим“.
Відразу кинулися до саний, стягнули польського офіцира на землю і відразу забили разом з фірманом. Коні з санками навернули, повсідали деякі і пігнали в свою дорогу.
Теофіль тимчасом утихомирив розлючену товпу. Він запорядив, щоби побитих Саборського, Танецьку і молодого Стефаника та ранених мандатора, писаря і ще шістьох, що були повязані, зложити на сани і відвезти до Коломиї і віддати циркульному урядови.
Тимчасом всі пішли до коршми. Перед коршмою уставили побитих і ранених. Поставили коло них варту, а також всі дороги в селі обставлено сторожю. Як лише надїхав відки який узброєний дідич, або панський слуга, придер-
