слова Теофіля, що чоловікови конче потрібна терпеливість. І йому саме тепер конче потрібно було здорова мірка того терпцю, бо йнакшої ради не було. Він тепер не вимкнеться з катівських рук.
Зачалася страшна робота. Всі крутилися колесом. Били нещасного Семена доти, доки кровожадний местник не наситився. Семен зносив тяжкі удари з диким завзяттям. Щоби тій дикій забаві додати більшого торжества, казав Саборський станути козакови з боку і пригравати на сопівці а деяким розпустним двірським дівчатам танцювати та співати. А вже ніхто так не доказував як Анна, через яку мусів Семен зносити такі муки. По скінченім „торжестві“ Семена відвязали, обмили з крови і поклали на барліг. Полежав якийсь час, вилизався з ран і був здоров.
Незабаром потім Семен відкись довідався, що ґубернатор мав переїздити через Заболотів до Черновець. Як день так ніч пильнував він того. Одного дня, саме по обіді надїхав ґубернатор. Семен станув при дорозі перед селом і давав знак фірманови, щоби станув. Фірман станув. Семен прискочив швидко до воза і вручив ґубернаторови письмо і мовчки відступив від воза даючи знак фірманови, аби далі їхав. Він був рад, що ніхто не бачив того всього. Ґубернатор Німець, дуже людяний чоловік, зараз додумався, що се якась жалоба. Справді була то скарга на Саборського за себе тай за Писаренка.
