не робить так як повинен, тоді має спокійно без нарікання, без сварки старатися змінити, поправити своє діло, а при тім просити Бога о поміч. А Бог ніколи не відмовить тоді своєї помочі. І як так старається направляти зло, уникати зла, то вкінці прийде до ладу, до вдоволення“.
Кейван слухав уважно ані слівцем не відзиваючися. Вкінці сказав:
Ах, брате Теофіле, ви щасливий, що маєте такі розумні, добрі діти?
Недовго по тім, як Дмитро поїхав до Відня на університет, прийшов одного дня о. парох до Писаренка. Розмовляли про всячину: про господарські справи, про все, що діялося в краю і в державі. Вкінці о. парох сказав:
„Ви Писаренку мусите стати жертвою для нас всіх“. Ви мусите чогось піднятися. Воно вам нічого не зашкодить, а нам дуже багато поможе. Будете мати може деяку втрату на господарстві, але то треба конче для загального добра“…
„Дуже радо й життя свого не пожалую для добра народа, мені вже й так недовго жити але не знаю лише, чи то буде в моїх силах бо я, бачите, вже майже над гробом“ — говорив Теофіль.
