Цей гідний Панглося афоризм не гірший від другого великого вислова Каутського, — саме, що Інтернаціонал не с придатним знаряддям під час війни, бо він є по сути своїй «знаряддям мира».
У цих двох афоризмах, по-сути, теперішній Каутський — весь, цілком, тоб-то трохи більший за круглий нуль. Військова справа, бачите, взагалі слаба сторона пролєтаріяту, тим більш, що й Інтернаціонал утворювався не для часів війни. Корабель Каутського споружався для ставків та спокійних заток, а зовсім не для вільного моря й не для бурхливих часів. Коли в цьому кораблі є дірка, коли він тече й нині лагідненько топне собі, то винувата в цьому хуртовина, зайва маса води, надзвичайні хвилі та низка инших непередбачених обставин, для яких Каутський не призначав своє величне спорудження.
Міжнародній пролєтаріят ставить собі завданням завойовання влади. Незалежно від того, чи належить громадянська війна „взагалі“ до необхідних атрибутів революції „взагалі“, лишається безперечним той факт, що рух пролєтаріяту наперед принаймні в Росїї в Німеччині, в країнах колишньої Австро-Угорщини, набув форму напруженої громадянської війни, до того, не тільки на внутрішніх, а й на зувнішніх фронтах. Коли війна не є ділом пролєтаріяту, а робітницький Інтернаціонал придатний тільки до мирноі доби, тоді треба поставити хрест на революції й соціялізмі, бо війна є як раз ділом капіталістичної держави, яка без війни не припусте робітництво до влади. Тоді лишається так звану «соціялістичну» демократію об'явити просто приживалкою капіталістичного суспільства й буржуазного
