Гаючи час на марні порівняння, Каутський користується тим, що його читач не знає фактів. У Петрограді ми в грудні 1917 р. теж обрали комуну (мійську думу) на підставі «найдемократичнійшого» голосування. Буржуазні партії вибори бойкотували, й ми дістали переважну більшість. (Цікаво зауважити, що в комунальних виборах 1871 р. в Парижі брало участь 230.000 виборців. На мійських виборах у грудні 1917 р. в Петербурзі, не зважаючи на бойкотування виборів, з боку всіх партій, крім нашої та лівих ес-ерів, — що не мали в столицї жадного впливу, — брало участь 400.000 виборців. У Парижу в 1871 р. було 2.000.000 душ людности, у Петербурзі теж у 1917 р. було 2.000.000 душ людности. Треба мати на оці, що наша виборча система непорівнюючи більш демократична. Центральний Комітет гвардії переводив вибори на підставі виборчого закона імперії). „Демократично“ обрана дума добровільно скорилася Петербурзькій Раді, тоб-то поставила факт диктатури пролєтаріята вище «принціпа» загального голосування, а трохи згодом і цілком роспустила себе власною своєю постановою за-для одного з відділів Петроградської Ради. Таким чином Рада Петербургу — цей справжній батько Радянської влади — має на собі благодать формального «демократичного» висвячування зовсім не гірше від Парижської Комуни.
«На виборах 26-го березня було обрано 90 членів у Комуну. З них — 15 членів урядової партії (Т'єра) й буржуазних радикалів, які чинили опозицію уряду, але осуджували повстання (парижських робітників).
«Радянська Республіка, — навчає Каутський, — ніколи не дозволилаб, щоб таких контр-революційних еле-
