Тов. Ленін вже зазначав Каутському, що спроби виставляти Комуну, як виявлення формальної демократії, є просто теоретичним шахрайством. Комуна, по традиції та по думці своєї керовничої політичної партії, блянкистів, була виявленням диктатури революційного міста над країною. Так було під час Великої Французької революції; так було б і під час революції 1871 р. як би Комуна не впала так скоро. Той факт, що у самому Парижі владу було обрано на підставі загального голосування, не усовує другого, багато значнійшого факта: військових операцій Комуни, одного міста, проти селянської Франції, тоб-то проти цілої країни. Щоб задовольнити великого демократа Каутського, революціонери Комуни повинні були наперед поспитати, шляхом загального голосування, всю людність Франції, чи дозволить вона їм воювати з бандами Т'єра.
Нарешті, в самому Парижі теж вибори відбулися після того, як звідти втікла Т'єровська буржуазія, принаймні її найактивнійші елементи, та вийшло т'єровське військо. Буржуазія, що лишилася в Парижу дарма, що була нахабна, а таки боялася революційних батальйонів і вибори пройшли під цим страхом, який був передчуттям неухильного надалі червоного терора. Тішити себе тим, що Центральний Комітет національної гвардії, під час диктатури якого — на жаль, дуже кволої та невиразної — відбулися вибори в Комуну, не намірявся порушити принціп загального голосування, значить справді тінью щітки чистити тінь карети.
