19-го березня й дозволили Т'єру спокійно відступити й зібрати військо. Як би комунари перемогли тільки засобами духовного впливу, тоді їхня заява малаб велику вагу. Але цього не сталося. На ділі їхня сантиментальна людяність була лише зворотною стороною їхньої революційної пасивности. Люди, яким доля дала владу в Парижі, які однак не розуміли необхідности негайно використати цю владу до кінця, кинутися по слідах Т'єра й перш, ніж він мав час очунятися, розбити його в щент, зібрати в своїх руках військо, перевести необхідну чистку командного складу, заволодіти провінцією, — такі люди звичайно не мали нахилу до суворої розправи з контр-революційним елементом. Одне тісно звязано з другим. Не можна переслідувати Т'єра, не арештовуючи Т'єрівських агентів у Парижі та не розстрілюючи змовників та шпигунів. Вважаючи вбивство контр-революційних генералів страшенним „злочином“, не можна розвинути енергію в переслідуванню війська, яким ці контр-революційні генерали керують.
У революції найвища енергія є найвищею людяност'ю. «Саме ті люди, — справедливо каже Лавров, — які цінують людське життя, людську крів, повинні прагнути до організації можливости скорої та рішучої перемоги, а потім як найскорше та найенергійнійш придушити ворогів, бо тільки таким шляхом можна досягти того, щоб жертв було як найменьше, як найменьше пролялося крови». (Ст. 225).
Заяву 19-го березня можна однак ліпше оцінувати, коли вважати її не безумовним сповіданням віри, а як вислів тимчасових настроїв на другий день після несподіваної й безкрівної перемоги. Каутський, далекий
