ще зрозумілою річчу, колиб Каутський навидив цей факт для того, щоб довести, що Маркс не досить оцінював гостроту становиська в Парижу. Але Каутський намагається визискувати пораду Маркса як доказ негодности повстань взагалі. Подібно до всіх мандаринів німецької соціяль-демократії, Каутський бачив у організації насамперед загіб перешкоди революційній дії.
Але навіть обмежуючися справою організації самою по собі не слід забувати, що революцію в листопаді упереджали 9 місяців існування уряду Керенського, коли наша партія не без успіху провадила не тільки агітацію, але й організацію. Переворот у листопаді стався після того, як ми в робітничих та солдатських Радах Петербурга, Москви та всіх взагалі промислових осередків краю завоювали переважну більшість і зробили Ради могутніми організаціями, що керувала ними наша партія. Нічого подібного не було у комунарів. Нарешті, ми мали за собою героїчну Парижську Комуну, з загибелі якої ми зробили той висновок, що революціонери повинні передбачати події та готуватися до них. Це теж наша вина.
Всі ці порівняння між Комуною та Радянською Росією Каутському потрібні лише для наклепів та приниження живої й побідної диктатури пролєтаріяту на користь спроби диктатури, що належить до досить далекого минулого.
Каутський із надзвичайним задоволенням константує заяву Центрального Комітету національної гвардії
