«Ясно, оскільки відріжнявся від цього характер державного переворота, зробленого більшовизмом, який свою силу черпав із прігнення до миру, який мав на свому боці селянство; який у Національних Зборах не мав проти себе монархистів, але ес-ерів та меньшовиських соціяль-демократів.
«Більшовики прийшли до влади шляхом добре підготованого державного переворота, що одним ударом передав їм усю державну машину, яку вони враз, енергійно й нещадно використали для придушення своїх супротивників, у тому числі й пролєтарських.
«Повстанням Комуни, навпаки, ніхто не був так здивований як самі революціонери, й для значної кількости серед них конфлікт був дуже небажаним», (ст. 44).
Щоб ліпше з'ясувати справжню думку цих слів Каутського про комунарів, наведемо такі цікаві дані:
«… 1 березня 1871 р., — пише Лавров у своїй книжці про Комуну, — через півроку після занепаду імперії, де-кільки день перед вибухом Комуни, керовники Парижського Інтернаціоналу все-таки не мали певного політичного проґраму»… («Парижська Комуна 18 березня 1871 р. П. Л. Лавров, вид. Т-ва Колос, Петроград, 1919 р.» ст. 64–65).
«Після 18 березня, — пише той самий Лавров, — Париж був в руках пролєтаріяту, але його проводарі, змішані цією несподіваною могутніст'ю, не вживали самих елементарних заходів». (Там само кн. ст. 71).
«Ваша роля надто велика для ваших сил і ви клопочетеся лише про те, як уникнути відповідальности, сказав один член Центрального Комітета Національної гвардії». В цьому було багато правди, — пише
