мовою, яку він розбирав. Через те чоловік міг собі дати якусь раду.
Як же вкраїньскі порядки на Українї покасовано і заведено такий лад, як і в иншій Росиї, то це все премінило ся. Закони писали ся московскою мовою, і народ україньский нїчогісїнько в них не розумів. Через те хоч би в законї й було що написано йому в оборону, то він не міг би цего й знати, не розуміючи того писаня. Потім суди й усякі урядові інституції заведено зовсїм не такі, як було попереду, і народ плутав ся серед них, як серед лїсу, і нїколи не міг дійти з ними якогось ладу. Коли ж він приходив чи в суд, чи в яку канцелярію, то там говорили до него по московскому і всї папери давали йому писані московскою мовою, — бідолашний чоловік нїчогісїнько того не розумів і був як слїпий або глухий. А до цего всего треба додати ще те, що всї ті урядовцї (чиновники), що сидїли по тих судах та канцеляріях, поводили ся з народом згорда, нїколи не хотїли йому нїчого росказати, а тільки кричали на людей та лаяли їх та поштурхували ними. А правди серед тих урядовцїв було мало: вони не про те дбали, щоб зробити по правдї або хоч по закону, а тільки про те, щоб яко мога більше надрати з народа хабарів. Через те бідолашному народови нїде не було нї оборони, нї помочі.
До того ще народ був тодї темний.
