чували ще чотири орди татарскі. Над Кримом і ордами панував цар, що звав ся по їхньому хан.
Найкрайнїйшими україньскими оселями по ріцї Днїпру були тодї міста Канів та Черкаси, — далї на південь степ уже був безлюдний; по ріцї Днїстру наші люди вже й тодї поселили ся аж до Чорного моря. По безлюдних степах чабанували і Татари, і наші Українцї. Часом сварили ся за пасовища, а більше мирили ся.
Коли це року 1453-го Турки, вийшовши з Азиї, повоювали грецке царство, і турецкий султан запанував у грецкій столицї Царгородї або Константинополї, там, де й тепер він сидить. Скоро після того турецкий султан підбив під себе татарского хана. З того часу кримскі Татари почали часто набігати на Україну і дуже рабували її. Турки, підгорнувши під себе богато христіяньских народів — Греків, Сербів, Болгарів, Молдаван, хотїли повоювати ввесь сьвіт. Та й віра їх магометаньска наказувала воювати ся з христіянами. Ото-ж вони й підбурювали Татар нападати на Україну. А тут ще польский король та московский цар як засварять ся проміж себе, то й той і сей зараз підбурюють Татар, щоб нападали: король підмовляє, щоб на московску державу, а цар — щоб на польску. Чи на Москалїв, чи на Ляхів нападуть татари, а нам усе лихо, бо ми саме на татарскій дорозї, то поперед усего й мусим відбувати. Отак,
