Сторінка:Лев Когут. Як жив український народ (1909).djvu/13

Цю сторінку схвалено
— 9 —

приклад, від Половцїв. Ті прийдуть помагати та й займуть у неволю цїлі села з жінками й дїтьми. Отак робили ті князї з своїм народом.


III. Суперечки з Московщиною.

Тодї-ж почала ся суперечка й з москалями (русскими, великоросами, кацапами).

На північ від України жили зовсїм чужі нам народцї: Мері та Весь. Вони були фіньскої породи, фіньскою мовою й говорили і жили своїм звичаєм. З давна вже білороси й наші люде заходили в ті землї і там селили ся. Де далї таких виходцїв ставало там усе більше та більше. Народцї ті фіньскі були неосвічені, нїякого міцного ладу в них не було, і люде то були тихі, не войовиті. Через те оті зайди де далї все дужче над ними гору брали. Уже наші князї почали там і городи (= міста) свої будувати. Живучи наші люде в купі з Мері та Вессю, поперемішували ся з ними. Фіни вихрестились на християньску віру, наші почали женити ся з фінками, а фіни з нашими дївчатами; одні в других переймали звичаї; мову свою фіни забували, а знов і наші люде багато дечого переймали від їх мови. З обох тих мов і витворила ся нова мова, зовсїм окрема від нашої, — московска. Ми говорили по старому, по вкраїньскому, а вони вже по новому, по московскому. Було вже два народи, ріжні обличам, мовою, звичаями,